З 18 по 22 вересня в закладі дошкільної освіти пройшла декада з безпеки руху «Безпечною буде дорога, коли уважний якомога». Впродовж декади вихованці збагатили свої знання про дороги та правила дорожнього руху, правила безпечної поведінки на вулицях і дорогах. Малюки усвідомили, що недотримання цих правил приводить до аварій і нещасних випадків на дорогах.

Педагоги ЗДО провели з дошкільниками тематичні заняття, розглядали малюнки, вирішували проблемні ситуації, читали твори художньої літератури, переглядали відеоролики та лялькові вистави. За результатами отриманих знань, вихованці намалювали малюнки.

Як розвивати мовлення дітей в пісочниці

04.09.2023-15.09.2023 Тема тижня «Родина Сім’я. Знайомство».

Як навчити дитину орієнтуватись на місцевості

               Формуємо в дитини вміння правильно виражати свій гнів

Дошкільники живуть емоціями й керуються ними, коли обирають способи поведінки. Емоції супроводжують відчуття й практичні дії дитини, регулюють її розумову діяльність, роблять навколишній світ різноманітним, цікавим і значущим. Немає правильних і неправильних почуттів та емоцій, адже всі вони відіграють важливу роль у житті дитини. Проте часто дорослі переконують дитину, що не можна виражати негативні емоції, зокрема гніватися. Через це замість того щоб навчитися виражати свою злість адекватно, дитина звикає стримувати її.

                                На примушуйте дітей утримувати гнів

Гнів є сильною та суперечливою емоцією. Гнів виникає у відповідь на ситуацію, що дитині не подобається, що висуває перешкоди на шляху досягнення мети. Діти можуть кричати, битися, кидатися предметами.

Зазвичай дорослі закликають дитину взагалі ніколи не сердитися та жодним чином не висловлювати своїх переживань. І тоді щоразу, коли дитина відчуває гнів, вона думає, що з нею відбувається щось погане, соромиться себе, внаслідок чого ще більше сердиться.

          Не можна карати дитину за прояви агресії, привчати її щоразу стримувати гнів. Адже так дитина лише накопчуватиме негативні емоції й рано чи пізно зірветься й виплесне їх. Однак уже не на ту людину, яка зумовила ці почуття, а на ту, яка першою потрапить під руку, або на ту, яка слабша й не зможе дати відсіч.

Дитина зазвичай поводиться агресивно, бо не знає, що можна інакше виражати негативні емоції. Батьки  мають пояснювати як можна реагувати на ті чи ті ситуації, давати змогу обирати серед запропонованих варіантів поведінки, виражати гнів у прийнятний спосіб.

                                      Озвучуйте стан дитини

Для того щоб дитина навчилася розпізнавати свої почуття, завжди озвучуйте її стан. Якщо батьки з раннього віку озвучують почуття дитини, то вона вже з 3-3,5 років не вважає себе поганою, якщо з нею відбувається щось, що не подобається батькам. Дитина починає розуміти, які емоції переживає в тій чи іншій ситуації: злість, сум, радість, здивування, страх тощо. Відтак вона вчиться виражати свої емоції в різний спосіб.

Якщо дитина на щось помітно розсердилася, то батькам  – важливо сказати, що вони бачать її стан. Дитина, яка звикла звинувачувати в усьому інших, досить швидко опише, що сталося і на кого/на що вона гнівається. А от дитина, яка приховує свої переживання, може зразу не зізнатися, що трапилося. На жаль, зазвичай це відбувається з остраху, що дорослі засудять її. Тому під час взаємодії з такою дитиною потрібно докласти зусиль, щоб її розговорити.

Для того, щоб заохотити дитину розповісти про свої почуття,  можна сказати: «Я бачу, що ти сумуєш – напевно, щось трапилося. І я хочу тобі допомогти». Також у такій ситуації доцільно поділитися з дитиною спогадами з власного дитинства.

                               Приєднуйтеся до почуттів дитини

Дорослі здебільшого не намагються приєднуватися до почуттів дитини і одразу починають давати поради. А потім дивуються, чому після їхніх «корисних» рекомендацій замість подяки чують докір «Ти мене не розумієш!». Річ у тім, що лише приєднавшись до почуттів дитини, дорослі допомагають їй від них звільнитися, заспокоїтися та відкритися для конструктивного обговорення.

Коли дитина сердиться, дорослим варто говорити, що вони розуміють емоції дитини. Розмова з дитиною про те, що їй не подобається, розширює її уявлення про те, що спровокувало гнів. Адже дитина часто не розуміє, що саме її так сильно розсердило. Тому важливо, щоб дорослий проводив такі логічні зв'язки. І бажано робити це не на піку роздратування дитини, а лише після того, як вона заспокоїться.

                           Допомагайте дитині виразити гнів адекватно

Якщо гнів постійно стримувати, то напруга починає накопичуватися в певних зонах тіла, через це виникають м'язові спазми. Невдовзі з'являється погане самопочуття, біль, дитина стає неуважною, плаксивою та роздратованою. Тому так важливо своєчасно «звільнитися» від гніву та злості. Наприклад, дитина може виявити злість, яку вона відчуває, за допомогою певного звуку або руху. Також, якщо дитині необхідно «випустити пару», можна їй запропонувати:  побити подушку; виконати фізичні вправи; порвати папір; зобразити свої емоції та зіжмакати або порвати малюнок; скористатися «мішечком для крику»; постукати по столу надувним або уявним молотком тощо.

Якщо вдається справді щиро позлитися, дитина швидко заспокоїться та буде здатна організовувати свою подальшу діяльність. Обговорюйте те, що відбулося.

Після того як дитина втішилася, необхідно в спокійному тоні обговорити, що насправді її так роздратувало. Здебільшого за такими сильними емоціями приховують переживання, пов'язані з власною невпевненістю, бажанням бути лідером, завоювати повагу ровесників тощо. Якщо виявити справжні мотиви та потреби, можна знайти спосіб, як їх задовольнити.

Якщо дотримуватися наданих порад, то дитина навчиться справлятися з гнівом. Вона також буде розуміти, що з нею відбувається та зуміє пояснити це іншим. Зможе виражати негативні емоції у прийнятний спосіб, без шкоди для себе та інших. І що важливо, вона засвоїть для себе різні варіанти виходу зі складних ситуацій.

Як навчити дітей безпечної поведінки без обмежень та залякувань

Усі діти – дослідники. Вони бачать довкола чимало можливостей для цікавих пригод. Ми ж, дорослі, хвилюємося через потенційні небезпеки, на які діти можуть наразитися . Утім, це не привід для того, щоб  не випускати дитину з дому. Тактика залякування – теж не найліпший шлях. Варто  навчити дітей безпечної поведінки. І це дасть змогу звести до мінімуму ймовірні загрози.  Якщо заборон і залякувань буде забагато то Ви втратите свій авторитет. Дитина ігноруватиме ваші правила, адже на практиці із часом переконається, що деякі з небезпек малоймовірні.

Скористайтеся нашими порадами.

1.     Почніть з себе

Навчіть дитину відрізняти безпечні ситуації від небезпечних і перегляньте свої заборони. Підкріплюйте свої правила діями: дійте так, як Ви вимагаєте діяти малюка.

2.     Підкріплюйте слова ілюстраціями

Знайдіть в інтернеті або книжках картинки із зображенням дітей, що порушують правила безпеки. Розгляньте їх і обговоріть з дитиною, що не так, як зробити правильно. Запропонуйте дитині самостійно сформулювати правило.

3.     Хваліть і заохочуйте дитину

Коли дитина без нагадувань діє правильно з погляду власної безпеки, акцентуйте на цьому її увагу і похваліть.

4.     Спонукайте дитину обмірковувати свої дії

Коли вважаєте ситуацію небезпечною, замість того, щоб описувати дитині жахливі наслідки, ліпше поцікавтеся в неї, як слід діяти, щоб уникнути загрози. Нехай дитина висловить свою думку, а ви за потреби її підкорегуйте.

5.     Пояснюйте, у чому небезпека

Фраза на кшталт «Не роби цього, бо це - небезпечно» для дитини не більше, ніж просто слова. Тому будь-які заборони чи обмеження обов'язково обґрунтовуйте.

6.     Обговорюйте з дитиною ваші почуття

Якщо дитина опирається правилам, то хай озвучте  свої почуття. При цьому опишіть, що відчуваєте ви самі.

7.     Дотримуйтеся правила «одного попередження»

Коли бачите, що поведінка дитини може бути небезпечною, зробіть їй зауваження, попередьте про небезпеку. Якщо це не подіє, вдайтеся до суворих заходів - забороніть продовжувати ту чи ту справу. Але обов'язково обґрунтуйте свої дії й нагадайте про попередження.

8.     Використовуйте ігровий компонент

Для того щоб закріпити різні правила, залучайте дитину до сюжетно-рольових ігор. Розігруйте ситуації, у яких вона має вигадати безпечний спосіб дії. Гра стане в пригоді й тоді, коли певна ситуація виникла в реальному житті.

9.     Будьте послідовними

Домовтеся з усіма членами родини транслювати дитині ті самі правила. 

Безпека дитини в інформаційному просторі.

Як відволікти дитину від гаджетів?

Допоможемо дитині зняти статичне психоемоційне напруження.

ЕQ-фітнес: 10 вправ для розвитку емоційного інтелекту дитини

1. Виконуйте щоденно разом із дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартовувальні  процедури, виходьте на прогулянку.

2. Навчайте дитину дотримуватися розпорядку дня та культурно-гігієнічних норм, пити достатню кількість води, вживати їжу.

3. Стежте, щоб дитина отримувала необхідні вітаміни, зокрема вводьте до її щоденного раціону сезонні овочі та фрукти.

4. Облаштуйте вдома спортивний куточок для дитини, розмістіть у ньому каремат, атрибути для фізичних вправ.

5. Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів- заохочуйте ходити, бігати, стрибати, повзати, утримувати рівновагу.

6. Грайте разом з дитиною на свіжому повітрі в рухливі ігри та ігри з елементами спорту, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності.

7. Організовуйте у вихідні дні піші прогулянки до парку або лісу, катайтеся на велосипедах або роликах, стрибайте через скакалку.

8. Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ- це загартовує організм і зміцнює нервову систему.

9. Спонукайте дитину робити розминку під час перегляду мультфільмів та інших видів статичної діяльності, чергувати спокійні та рухливі ігри.

Розвиток зорової пам'яті за допомогою асоціацій.

Чи варто дорослим втручатися в дитячі конфлікти

Розпорядок дня: розробіть розпорядок дня для всієї сім’ї. Це допоможе зберегти спокій і не зриватися на рідних. Також можна розписати розклад щоденних рутин для кожного члена сім'ї й розмістити в домі на видному місці.

Інформаційна гігієна: не варто кожні 10 хвилин читати новини та обговорювати їх у присутності дітей. Дізналися нову інформацію, вжили потрібних заходів - і беріться до своїх справ.

Побут: намагайтеся в ігровий спосіб залучати дитину до побутових справ. Наприклад, увімкніть ритмічну музику, яку полюбляє ваша родина, і всі разом «йдіть у бій за чистоту», заздалегідь розподіливши територію. Чудовий терапевтичний та гігієнічний ефект гарантовано.

Відпочинок: запровадьте в родині правило «тихої години». Вкладіть дитину спати, а вільний чає витратьте на те, щоб завершити свою роботу або приділити час собі. Якщо ж денний сон - не ваш варіант, просто розійдіться по «різних кутках» і відпочиньте одне від одного.

Ігри разом: удень обов'язково знайдіть час, щоб пограти з дитиною в розвивальні ігри на кшталт «Меморі» чи «Крокодил». Чудовий варіант на вечір - настільні ігри. Якщо потрібно на деякий час відволікти дитину, побудуйте для неї лабіринт із мотузок або халабуду зі столів, стільців, простирадл чи пледа. Такі ігри розвивають уяву й допомагають подолати страх темряви.

Проблеми в поведінці дитини

Дитина ламає іграшки: які причини та що робити дорослим.

Чи потрібні дитині іграшки- монстри?

Профілактика екранної залежності в дошкільників

Інтенсивний розвиток засобів комп'ютерної та медіакомунікації зумовлює нові умови для розвитку дітей. Складність ситуації полягає в тому, що дітям подобається проводити час біля екрана - віртуальна ігрова реальність викликає в них стійкий інтерес. Психологи застерігають, що для дитини, яка дорослішає в оточенні, де безперервно користуються різними електронними засобами, поява екранної залежності майже неминуча.

 Починати роботу з профілактики екранної залежності в дитини потрібно якомога раніше. Адже вона гальмує розвиток дитини і може призвести до таких наслідків, як нездатність сконцентруватися на занятті, відсутність інших інтересів у житті, роздратованість тощо. Залежні діти постійно прагнуть зміни вражень, проте сприймають їх поверхово та уривчасто, не аналізуючи й не пов'язуючи між собою. Вони просто постійно потребують зовнішньої стимуляції, яку звикли отримувати з екрана.

Екранна залежність виникає в дитини часто через те, що ми, дорослі підмінюємо живе спілкування з дитиною іграми на різноманітних гаджетах. Часто батьки проводять дозвілля з дітьми перед екраном комп'ютера чи телевізора. Більшість дітей   увесь свій вільний час проводить перед екранами гаджетів.

Таке невинне, на перший погляд, заняття, як гра на комп'ютері або перегляд мультфільмів, часто влаштовує не лише дітей, а і батьків. Дитина не чіпляється, нічого не просить, не бешкетує й водночас отримує враження, дізнається щось, нове долучається до сучасного життя. Однак такі заняття "затягують" дитину й відволікають від того, що їй справді необхідно осягнути в цьому віці.

Комп'ютерні ігри, у які грають дошкільники, здатні сформувати стійку психологічну залежність, призвести до дезадаптації та порушень у психіці дитини. Відбувається глибокий і тотальний процес входження дитини в гру, спостерігається психологічне злиття з комп'ютером. За якийсь час дитина втрачає зв'язок з реальним життям та переносить себе у віртуальний світ, де отримує гострі, яскраві враження.

Як результат, у дітей виникає особлива потреба в крайній стимуляції, яка блокує їхню власну діяльність. З появою екранної залежності дитина втрачає здатність концентруватися на якомусь іншому занятті, втрачає інтерес до пізнавальної діяльності, складно опановує нові вміння, стає не уважною тощо. Звикнувши отримувати постійну зовнішню стимуляцію через екран комп'ютера або іншого гаджета, дитина складно опановує навички, які потребують з її боку певних зусиль, наприклад, лічба, читання, письмо тощо.

У дитини наявна екранна залежність, якщо вона:

- проводить з екраном комп'ютера, телевізора, планшета та інших електронних пристроїв більшу частину вільного часу;

- постійно вимагає увімкнути мультики, дивиться різні ролики в інтернеті;

- не цікавиться подіями реального світу, віддає перевагу віртуальній реальності;

- не може сконцентруватися на якій справі більше 30 секунд, увага стала розпорошеною;

- постійно намагається  улучити момент, щоб увімкнути комп'ютер планшет або телевізор;

- нервує та вередує, якщо немає змоги пограти на комп'ютері чи в телефоні;

- постійно просить скачати нові ігри;

- не випускає планшет або телефон з рук, постійно носить його з собою;

- перестала проявляти інтерес до звичайних ігор прогулянок, творчих занять;

- відмовляється від їжі, щоб не відриватися від комп'ютера телевізора;

- почала погано спати, виявляє тривожність.

 Як спілкуватися

з дітьми та розуміти їх

          Батьки часто не знають, як знайти спільну мову з власними дітьми. І тоді спілкування з ними обмежується або короткими вказівками, або перетворюється на монологи. Як наслідок, увага дітей розсіюється, вони відповідають одним-двома словами або взагалі відмовляються  розмовляти. Як же навчитися  спілкуватися з дитиною? Як навчитися  чути і розуміти її?

Намагайтеся частіше спілкуватися з дитиною. При цьому не сваріть, не повчайте, не зводьте розмови суто до побутових тем чи обговорення домашніх обов'язків, правил. Ліпше поговорить про життя, захоплення,  інших людей. Не бійтеся радитися з дитиною, цікавитися її думкою. Обов'язково дослуховуйте дитину до кінця.

Встановіть з дитиною емоційний контакт. Проявляйте до своєї дитини якомога більше уваги. Але уникайте критики й оцінних суджень. Передусім цікавтеся почуттями дитини. Допоможіть їй відчути себе успішною. Для цього в усьому підтримуєте, але не перебільшуйте досягнень дитини. Проявляйте щире зацікавлення до її захоплень, справ.

Не соромтеся проявляти емоції та почуття - цікавість, співчуття, схвалення. Спонукайте до того самого й дитину. Якщо ж ви відчуваєте що дитині потрібно виплеснути негативні емоції,  дозвольте, але навчить її робити це в прийнятний спосіб.

Під час складної ситуації дитина чекає розуміння, а не нотацій чи погроз. Тож насамперпед вислухайте її. Уміння слухати- навичка, необхідна кожній людині. Адже якщо не брати до увагу думку дитини, ваші докази вона сприйматиме вороже, у будь-який момент замкнеться. Якою не була б ситуація, дайте дитині змогу відчути те, що її слухають, чують і розуміють.

Активно слухати дитину означає «повертати» їй у вашому діалозі все те, щоб вона вам довірила, розповіла, чим поділилася, зрозуміти її почуття, думки й переживання.

Удосконалити навички спілкування з дітьми – це копітка праця, яка потребує величезних зусиль, цілеспрямованості, а найголовніше – поваги до дітей.

Правила активного слухання:

- Станьте обличчям до дитини. Не відводьте погляд, дивіться в очі. За потреби присядьте, щоб бути з нею на одному рівні.

- Не відповідайте на запитання запитанням, форма висловлювання має  бути ствердною.

- Не перебивайте дитину, дайте їй час подумати, робіть паузи.

- Завжди думайте про почуття дитини, усвідомте їх.

- Пам’ятайте, що неслухняність – це одна з можливостей привернути  увагу, зокрема і батьківську.

- Озвучуйте свої думки та почуття не у формі Ти-висловлювань, а як Я-висловлювання, адже діти не терплять нескінченних вказівок і зауважень дорослих.

За твердженнями психологів у дітей, які мають незліченну кількість іграшок, гірше розвивається творче мислення. Адже в них немає потреби вигадувати нові способи гри, щоб урізноманітнити взаємодію з наявними іграшками.

Діти які мають усього одну-дві «вуличні» іграшки, приміром відерце і лопатку змушені домовлятися з однолітками про спільну гру, рівноцінний обмін іграшками. Завдяки цьому вони вчаться комунікувати одне з одним.

Коли в домашньому ігровому куточку є баланс між іграшками-  забавками, розвивалками,  книжками та спортивними знаряддями,  діти зростають багатогранними особистостями. Адже що менше іграшок вони матимуть, то більше шукатимуть для себе інші заняття та розваги.

Діти, які мають невелику колекцію іграшок,  зростають більш наполегливими.  Адже,  коли немає на що переключити увагу,  вони до переможного кінця складатимуть картинку з пазлів,  будуватимуть вежу з конструктора тощо.

Надмірна кількість іграшок впливає і на емоційний стан та характер дітей. Діти, які знають що можуть отримати все, часто зростають  егоїстичними. Водночас діти, які в дечому обмежені,  щиро радіють кожній нові іграшці. Такі діти більше цінують і бережуть свої іграшки.

Споживацьке ставлення до іграшок «що більше, то ліпше» часто переходить і в інші сфери життя дитини. Зокрема,  діти надмірно споживають шкідливу  для здоров'я  їжу.  До того ж деякі з них відмовляються грати на свіжому повітрі,  прагнучи якнайшвидше повернутися у своєї іграшкове царство.

В оточенні іграшкових завалів діти втрачають здатність зосереджуватися.  Вони грають однієї іграшкою 10 хвилин,  кидають її й беруть іншу. Про жодну повноцінну сюжетну гру не може бути й мови.  Тож у полі зору дітей бажано залишати лише 4-5 іграшок.

Освоєння навичок дрібної моторики.

Дитячий протест - що робити з дитиною, яка проти всього.

ЯК   ЧАРІВНА   ФЕЯ ПРИСИПЛЯЄ ДІТОК

 Щоб залишатися бадьорою упродовж дня, дитині необхідний міцний і тривалий сон. Денний сон- обов’язковий елемент режиму дня в закладі дошкільної освіти. Наразі малюки дошкільний заклад не відвідують. Не всі батьки дотримуються режиму дня, а це негативно впливає на стан здоров’я дитини.

Дошкільники залюбки виконують усе, що пропонують їм дорослі.Але деякі моменти вони не завжди сприймають позитивно, зокрема денний сон. Що робити, коли дитина не бажає спати вдень? Як налаштувати малюка на відпочинок? Всі вони в чей час потребують особливої ніжності й турботи дорослого. Так вони почуваються захищеними й спокійно відпочивають.

Сон захищає організм дитини від перезбудження й відновлює у ньому фізіологічну рівновагу. Сон- основна форма відпочинку організму.  Труднощі під час засинання або неспокійний сон- ознака перевтоми і стресу.

Щоб дитина добре спала вдень треба створити комфортні умови, зокрема:

1. Визначити відповідний час для сну. Тривалість денного сну має відповідати віковим потребам дитини. Як правило, дитина спить один раз упродовж дня:

- другий рік життя- 12.00-15.00;

- третій рік життя- 12.20-15.00;

- четвертий- п’ятий рівк життя – 13.00-15.00;

- шостий рік життя- 13.20-15.20.

         2. Забезпечити відповідні санітарно-гігієнічні умови (провітрювання, температура в приміщенні повинна бути 19-21⁰С, в теплий період року необхідно спати при відкритих вікнах чи фрамугах, окреме ліжко, одяг для сну).

         3. Провести з малюками культурно-гігієнічні заходи: вимити руки та обличчя, роздягтися до сну, скласти охайно речі, розтилити ліжко.

         4. Налаштувати малюка на сон емоційно. Запропонуйте просто полежати із заплющеними очима, помріяти, пофантазувати. Можна розповісти дитині, як ви засинали в дитинстві. Можна взяти в ліжко улюблену іграшку. Але поступово звертайте  увагу на те, що іграшки сплять у своїх будиночках. Можна використовувати вірші, почитати казку, колискову, увімкнути спокійну музику.

          Допоможуть  малюкам вправи на дихання (глибоко вдихаємо і видихаємо. Повітряна кулька живе в животику, вона заховалася. Коли ти вдихаєш то кулька надувається, а коли звидихаєте то кулька здувається).

          Допоможе і жарт. Упіймайте чийсь сонний погляд і проговоріть: «Чиїсь оченята вже дуже втомилися! А ніженьки набігалися й просять відпочити!». Це обов’язково викличе усмішку дитини та приверне увагу до самопочуття.

          Можна застосувати прийом «Чарівний сон».  Казковий персонаж Фея сну(іграшка) під супровод тихої музики повільно читає вірш, спонукає дитину заплющити очі і розслабитися. Фея торкається чарівною поличкою  поверхні тіла дитини (голова, лоб, щоки, руки).

          Поки дитина відпочиває, постійно перебувайте в спальні. Бережіть їхній сон та не залишайте наодинці. Дотримуйтеся тиші в спальні. Дбайте про життя, здоров’я та спокійний сон своїх дітей.

               ЯК   РОЗВИВАТИ  ІНТЕЛЕКТ  ДІТЕЙ   НА   КУХНІ

Чи можна перетворити кухню, яку багато дорослих вважають небезпечним для дітей місцем, на розвивальне середовище? Так, і дуже просто! Використайте усе, що знайдете на кухні- продукти харчування, кухонне приладдя- для організації ігор з дітьми.

Готувати смачні страви разом з дітьми-це цікаво й весело. А якщо до цього процесу додати пізнавальні ігри та завдання, то й корисно для розвитку у дітей дрібної моторики рук та інтелекту. Провідну роль при цьому відіграють відчуття та сприймання. Також «кухарські» забави допоможуть повправляти  дітей у лічбі, навчити їх діяти колективно, розвинути уважність, акуратність. Важливо, щоб дітлахи були не пасивними спостерігачами, а активними учасниками.

Для того, що активізувати увагу дітей і зацікавити їх, пограйте з ними в гру «Трям-брям». Діти люблять шумові інструменти й предмети. Дозвольте їм постукати у каструлі. Це принесе їм велике задоволення. Але дайте їм установу: стукати чітко, коротко, простукати визначену кількість разів.

«Геометричне лото». Готуючи будь-яку страву, запропонуйте дітлахам назвати на яку геометричну фігуру схожі інгредієнти страви, перелічити кількість інгредієнтів страв.

Запропонуйте приготувати салат : «Трикутниковий рай» (всі інгредієнти трикутної форми), «Овальне диво» ( інгредієнти овальної форми). Зробіть салат разом: миємо, очищуємо , нарізаємо складники визначеної форми, змащуємо, презентуємо салат.

«Вгадай на смак». Запропонуйте дитині заплющити очі. Покладіть  до рота будь-який  інгредієнт страви. Запропонуйте: вгадати що це; назвати смакові якості.

«Досліджуємо кухню». Запропонуйте дитині уважно оглянути кухню, запам’ятати що знаходиться в ній (посуд, меблі, продукти, кухонне приладдя). Запропонуйте малюку вийти з кухні, а ви поміняйте місцями предмети або щось заховайте. Дитина повертається й визначає, де що тепер лежить або чого не стало.

«Виміряй-перевіряй». Визначте дитині завдання: потрібно зварити кашу, але немає чим виміряти необхідну кількість крупи. Нехай  дитина запропонує свої варіанти (ложкою, стаканчиком, чашкою). Дайте дитині чашку з  крупою і запропонуйте їй порахувати : скільки в чашці чайних ложок крупи; скільки столових ложок; скільки десертних ложок; яких ложок більше; яких ложок меньше; чому; якою ложкою ви виміряли швидше; а якою повільніше?

«Назви пару». Дорослий називає кухонний прилад, а дитина повинна назвати продукт, який виробляють з їх допомогою. Наприклад: соковитискач-сік; м’ясорубка- фарш; кавомолка- мелена кава; міксер- крем; блендер- пюре, морозивниця – морозиво.

«Парочки». Дорослі розкладають на столі кухонні прибори (ложки, виделки, ножі) різного розміру. Дитині пропонується викласти серіаційні ряди: від маленького розміру  до великого, а потім у зворотньому порядку.

«Майстерня соусів».  Дозвольте дитині самостійно приготувати соус із запропонованих спецій, прянощів, олій, гірчиці, лимонного соку. Після приготовленого соусу, скуштуйте його , обговоріть його смак.

«Яку страву готуємо».  Дорослий називає інгредієнти страви, а дитина повинна визначити, що будемо готувати, або навпаки, дитина називає , а дорослий визначає страву.

«Перенеси яйце». Яйця покласти в тарілку. Дитині пропонуємо покласти в ложку яйце й перенести його з однієї сторони кухні в іншу. Покласти яйце в іншу тарілку.

«Чарівне тісто».  Дайте дитині шматок тіста. Скажіть що воно «чарівне» і запропонуйте виконати завдання: скатати короткий ланцюжок; скатати довгий ланцюжок; зробити товстий ланцюжок; зробити тонкий ланцюжок; зробити великі шматочки; зробити маленькі шматочки; скатати кульки; сформувати пончики або пиріжки.

ЯК  ОБРАТИ  МУЛЬТФІЛЬМ  ДЛЯ  ДІТЕЙ  ТА  ПРАВИЛЬНО ВЛАШТУВАТИ  ПЕРЕГЛЯД

Коли дитина дивиться мультфільми, вона засвоює моделі поведінки героїв у різних ситуаціях, розвиває емоційний інтелект, вчиться спілкуватися з іншими- дружити, любити, ділитися. Пізнавальні мультфільми ще й розвивають мислення, пам'ять , увагу, дають знання про явища і предмети. Проте тривалий перегляд чи невідповідні віку сюжети можуть нашкодити дитині, спричинити тривожність, проблеми зі сном та порушення зору.

Обираючи мультфільм для дитини зверніть увагу на вікові обмеження. Виробники мультфільмів зобов’язані їх вказувати. Для того щоб контролювати контент, який дивиться дитина на ютубі, установіть вік користувача – частину  відеозаписів платформа блокуватиме одразу.

Пам’ятайте, що ваші смаки та враження від мультфільму можуть відрізнятися від дитячих. Сюжет, який вам здається примітивним, дитині навпаки- логічним та зрозумілим. Мультики для дошкільників створюють з урахуванням особливостей  психіки  дітей цього віку.

Для дошкільників не підходять мультфільми з акцентом на візуальних та звукових ефектах. Щоб визначити, чи можна показувати дитині мультфільм, закрийте очі та прослухайте, як він звучить. Чуєте діалоги та розумієте, про що йдеться – перевірку пройдено. Чуєте лише музику, вигуки та дивні звуки – зачекайте, коли дитина підросте.

Контролюйте контент, який дивиться дитина. Створіть перевірену добірку телепередач, мультфільмів, музичних відео тощо. Відтак дозвольте дитині із запропонованого самостійно обирати, що вона хоче переглянути.

До трьох років показуйте дитині розвивальні мультфільми, у яких розповідають про правила поведінки в суспільстві та моральні цінності. Обирайте сюжети про дитячі колективи з різним за характером персонажами (наприклад: «44 кошеняти», «Щенячий патруль», «Мій маленькій поні»,  «Гуппі та бульбашки»).  Також зверніть увагу  на мультфільми, де дія відбувається в сім’ї  або в сім’ї та колективі. (наприклад: «Хоробрі зайці»,  «Каю», «Маленьке королівство Бена і Холлі»).

У чотири- п’ять  років дитина вже готова сприймати  повнометражні мультфільми (наприклад: «Історія іграшок», «Тачки», «Попелюшка», «Спляча красуня», « 101 долматинець»). Також дітям будуть цікаві й сучасні українські мультфільми «Микита Кожум’яка» , «Клара та чарівний дракон».

Час від часу запитуйте  дитину, чи сподобався їй мультфільм, що вона запам’ятала, який з персонажів улюблений. Не критикуй      те її думку, ліпше поділіться власними враженнями. Обговорюйте з дитиною негативну поведінку персонажів мультфільму та пояснюйте, чому так робити  не можна.

Якщо дитина злякалась сцени  з мультфільму, не вимикайте його- дайте додивитися. Дитяча фантазія може уявити ще гірші події, ніж насправді. Ліпше обійміть дитину й додивіться разом до щасливого фіналу. Не зміцнюйте її страх. Запитайте, що саме її злякало, попросіть розказати детальніше. Запропонуйте намалювати персонажа чи ситуацію, які її налякали, й «зачинити» в клітку.

Не показуйте дитині мультфільми, що суперечать вашим цінностям та принципам виховання.

Найбезпечніше для дитини дивитися мультфільми на настінному телевізорі, що розміщений вертикально  до підлоги. Якщо ви вмикаєте їх на комп’ютері  чи ноутбуці, відстань від екрана  до очей має бути не менше ніж 40 см.

Між переглядами мультфільмів відволікайте дитину, щоб робила перерви. Наприклад після 20-30 хв. перед екраном- 15-20 хв.  рухової активності. Прогуляйтеся з дитиною у дворі чи виконайте кілька простих вправ.

Стежте що, скільки й у який спосіб дивиться дитина. Забезпечте якісне освітлення кімнати. Пильнуйте, щоб дитина не дивилася мультфільми в темряві. Вимикайте телевізор за дві години до сну. Найліпше показувати мультфільми дитині вранці або після денного сну.

Не годуйте дитину під час перегляду телевізора. Це сформує шкідливу харчову поведінку. Дитина має їсти, коли відчуває голод.

Перегляд мультфільмів не замінює спілкування з батьками. Ефективний час разом з батьками- найкращій спосіб розвитку емоційного інтелекту та спілкування для дитини.